26 червня 2019 року Верховний Суд розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 802/1607/16-а за позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року.

Суть спору: у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру, оформлене протоколом № 6 від 26 травня 2016 року в частині внесення подання про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 № 010554 від 12 квітня 2013 року; визнати протиправним та скасувати наказ Держгеокадастру № 166 від 10 червня 2016 року в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 . № 010554 від 12 квітня 2013 року.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначила, що рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру у формі протоколу № 6 від 26 травня 2016 року про внесення подання щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника було прийнято за результатами розгляду листа Держгеокадастру від 18 травня 2016 року, до якого додано інформацію (у вигляді таблиці), зі змісту якої не зрозуміло у чому полягають поставлені позивачу за провину порушення, які слугували підставою для прийняття спірних рішень. З посиланням на статті 61-1, 68 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі – Закон № 858-IV) позивач ствердила, що спірні рішення прийнято з порушенням процедури і за відсутності правових підстав.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2016 року позов задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 лютого 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі Держгеокадастр, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати їхні рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши наведені положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи колегія суддів вважає правильними висновки судів про те, що анулювання позивачу сертифіката інженера-землевпорядника на підставі звернення Держгеокадастру (за відсутності акта перевірки за наслідками здійснених заходів державного нагляду) та негативного висновку державної експертизи землевпорядної документації від 19 лютого 2016 року № 131-16, але без обґрунтованого викладу (у рішення Кваліфікаційної комісії) у чому полягає грубе порушення саме позивачем (яка, як встановили суди, не була відповідальною за дотримання вимог законодавства при виконанні робіт із виготовлення проекту землеустрою (об`єкта згаданої державної експертизи) вимог нормативно-правових актів у сфері землеустрою, є протиправним.

Верховний Суд постановив касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишити без задоволення; Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст Постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень – за посиланням.