Відкритий лист львівського підприємця до громади міста, журналістів, колег-підприємців

Уважні читачі львівських газет, мабуть, вже звернули увагу на скандал, який розгортається у Львові навколо будівництва гуртівні “Метро”. Коротко нагадаю суть справи: 29 червня цього року Львівська міська рада провела земельний аукціон, на якому було продано земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Городоцька-Збиральна. Я, вважаючи проведення аукціону незаконним (далі поясню чому), звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними результатів земельного аукціону.

Відповідачами у справі є Львівська міська рада й Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин міськради, які, на моє переконання, порушили вимоги чинного законодавства, що, своєю чергою, не дозволило мені чи іншим зацікавленим особам (окрім “Метро”) придбати зазначену ділянку.

Інформацію про проведення торгів 29 червня було опубліковано в пресі 24 червня, тобто лише за три дні до аукціону. Зміст інформації був таким: “Земельні торги (аукціон), заплановані на 14.06.2005 року та перенесені із технічних причин, будуть проведені 29 червня 2005 року”. Спершу проведення цього аукціону призначили на 17 травня, після чого торги ще неодноразово переносили. Але перенесення аукціону з технічних причин не передбачено ні нормами Земельного кодексу України, ні Положенням про організацію та проведення аукціонів з продажу земельних ділянок, які належать до комунальної власності м. Львова. Це положення передбачає лише повторний продаж на аукціоні земельних ділянок, непроданих або знятих із продажу, з дотриманням правил загального продажу на аукціоні та з дотриманням загального порядку проведення торгів. Отже, якщо аукціон не відбувся з технічних причин, наступного разу його необхідно проводити на загальних підставах, визначених законодавством України. А воно передбачає: інформацію про аукціон оприлюднюють не пізніше, як за тридцять днів до його проведення, при цьому зміст цієї інформації також чітко регламентовано. Однак у повідомленні від 24.06.2005 р. про проведення аукціону, яке управління міської ради розмістило в пресі, не зазначено ні розмірів земельної ділянки, ні цільового призначення, ні стартової ціни, ні інших необхідних даних.

У відсутності необхідної інформації я вбачаю порушення свого конституційного права, бо зазначені дії міської влади позбавили мене змоги взяти участь у торгах.

Другий важливий момент – дуже підозрілим (хоча й не незаконним) є те, що в аукціоні взяло участь лише дві фірми (одна з них “Метро”), які завзято торгувалися лише до того моменту, допоки дійшли до мінімальної суми, за яку міськрада готова була б продати ділянку. А після цього один з конкурентів лише раз підняв ціну і торги припинилися. Є всі підстави поставити запитання: чи не готувався аукціон під конкретного клієнта?

Тому я вважаю, що перешкоди для участі інших бажаючих придбати землю вчинені підрозділами міської ради відповідно до ст. 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” є антиконкурентними, бо обмежили конкуренцію.

Також суд заборонив оформлення дозволів та погоджень, видачу свідоцтв, реєстрацію збудованих об’єктів. Офіційне повідомлення про виконавче провадження про заборону було вручено представникам міськради, БТІ, а також представнику будівельників. У п’ятницю, 9 вересня, Державна виконавча служба виконала рішення господарського суду і вручила всім причетним сторонам відповідне попередження.

Що ж відбувається далі? А нічого! “Метро” продовжує будівництво, міська рада робить вигляд, що рішення суду її не стосується. Мало того, 12 вересня на прес-конференції заступник міського голови Львова з питань землеустрою та містобудування Василь Лозинський своїми словами фактично заохочує будівельників порушувати рішення суду: “Незважаючи на заборону суду, роботи на об’єкті тривають, оскільки укладено угоди з субпідрядниками” (цитата з газети “Високий Замок”). Не менш дивно виглядає й те, що Лозинський добре поінформований про хід робіт на будівництві: “Цими днями на земельну ділянку, куплену компанією “Meтрo”, привезли 60 вагонів щебеню”, – переймається він замість того, щоб виконувати рішення суду. При цьому апелює до Президента України – напевно вважає, що суд має звертати увагу не на закон, а на думку “людей з оточення Президента”, як тепер модно говорити.

Недалеко відійшов від подібної точки зору, ще один представник львівської влади – у коментарі тому ж “Високому Замку” говорить: “Нам неприємно, що такі конфлікти підривають довіру інвесторів до нашого регіону. Йдеться про солідні кошти, адже за рахунок продажу цієї ділянки місто майже миттєво отримало 18 млн. гривень поповнення у бюджет”. І тут виникає логічне запитання: а скільки місто могло б отримати, якщо б аукціон відбувся чесно, прозоро, з дотриманням усіх норм закону? Гарантую – місто отримало б набагато більше. З цього випливає ще одне запитання: а хто відповідатиме за недоотримані до місцевого бюджету кошти? До речі, я переконаний (і зі мною погодилися експерти ринку землі), що реальна вартість проданої ділянки, до якої можна було б дійти на чесному аукціоні, – 25 мільйонів гривень!

А хто відповідатиме за невиконання рішення суду про призупинення будівництва? Хто пояснить чому міська рада подала апеляційну скаргу на це рішення, якщо воно безпосередньо не завдає шкоди фінансовим інтересам міськради, а найбільше стосується комерційної діяльності фірми-забудовника?

До речі, про будівництво, а чи знає наша громада, що “Метро” здійснює будівельні роботи без дозволу виконавчого комітету. І хто відповість за це? Чому міські чиновники не забувають оштрафувати львів’ян за прибудований балкон чи гараж і не звертають жодної уваги на те, що без дозволу, без відповідного нагляду і погоджень міських служб будується величезний об’єкт, який у майбутньому відвідуватимуть тисячі людей.

Ще один важливий момент. Пункт 2 статті 129 Земельного кодексу України (у ній йдеться про продаж земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним юридичним особам) чітко говорить: “Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам, здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України”. І коли Київська міська рада продавала ТОВ “Метро Кеш Енд Кері Україна” землю у Києві, то це було узгоджено з Кабміном (див. відповідне Розпорядження від 8 вересня 2004 р.
№ 646-р “Про погодження продажу земельних ділянок”). А чому у Львові вирішили не погоджувати свої дії з Кабміном?

І найголовніше. У висловлюваннях представників влади як аргумент лунає те, що будівництво нової гуртівні – це залучення західних інвестицій. Так, я теж хочу, аби західні інвестори приходили до Львова. Але чи потрібні нам інвестори, які не будуть дотримуватись українських законів? Чи потрібні нам інвестори, які отримують преференції за рахунок місцевих підприємців?

Цим листом я хотів спонукати, аби відповіді на ці запитання разом із львів’янами дали представники правоохоронних органів, громадські організації, що об’єднують підприємців, а також політичні партії, які декларують наміри захищати підприємців. Давайте разом оцінимо цю ситуацію. Адже вона є показовою – перед владою поставили запитання: що важливіше закон чи гроші? І, як це не сумно, львівська влада в унісон відповідає: “Гроші!”.

Незабаром до розгляду цієї справи повернеться суд. І я дуже хвилююсь, що публічні заклики влади не звертати увагу на закон вплинуть на його рішення. Тому прошу вас, шановні львів’яни, подивіться на те, чим завершиться ця справа – і зробіть висновок: чи таких змін у суспільстві ми прагнули…