Результати перевірок, які здійснила прокуратура Автономної Республіки Крим у питанні незаконного використання земельних ресурсів на Кримському
півострові, дозволили підняти завісу таємності над причинами, що спонукають
людей до захоплення землі.

На першому місці знаходиться такий чинник, як високий рівень привабливості угідь на морському узбережжі за умов невідповідності існуючої грошової оцінки землі фактичним ринковим цінам. Внаслідок цього у автономії діє понад 200 суб’єктів господарської діяльності, що займаються операціями з
нерухомістю, передовсім із земельними ділянками, які використовуються для
купівлі-продажу.

Так, за даними ГУ МВС України в АР Крим станом на 1 серпня поточного року ринкові ціни на ділянку землі площею 0,01 гектара становлять (в тисячах
доларів США): у Ялті – від 10 до 15, у Євпаторії – від 10 до 12, в Алушті –
від 8 до 10, у Судаку – від 7 до 10, у курортному селищі Миколаївці
Сімферопольського району – від 5 до 6, у селищі міського типу Чорноморське
– від 1 до 2. Це, за висновками правоохоронців, саме й спричиняє продаж
значної кількості земельних ділянок, які раніше громадяни отримали
безплатно в користування, нібито під індивідуальне житлове будівництво,
садівництво, городництво. .

На другому місці – зростання самозахоплення земельних ділянок групами осіб із числа депортованих народів. Зокрема з 2001 по 2005 роки зафіксовано 82 факти самовільного захоплення земельних ділянок, з яких половина захоплена
саме групою осіб, переважно кримськими татарами, які таким чином вимагають
від органів влади перерозподілу землі насамперед на Південному узбережжі
Криму.

– Найбільш напружене становище, – розповідає прокурор автономії Віктор
Шемчук, – склалося у Судацькому регіоні, де під індивідуальне житлове
будівництво визначено 2,7 тисячі земельних ділянок, проте рішення про їх
виділення не прийнято за 2 тисячами відповідних заяв. Водночас саме у цьому
регіоні упродовж останніх п’яти років зареєстровано 44 випадки самовільного
захоплення земель, в тому числі три випадки цього року. Варто зазначити, що
“земельне питання” часто-густо використовується окремими колами політиків
для штучного загострення міжетнічних відносин у Феодосії, Судаку, Ялті.

Висновок прокурора автономії можна доповнити такою картиною. Наприклад, учасники захоплення землі в урочищі “Тиха бухта” під Коктебелем не просто визначають межі захопленої ділянки, виставляючи пікети. Вони одразу
починають щось ставити нібито макети будинків із заздалегідь завезеного
каміння. Ці люди наївно думають, що новозведені “халабуди” і є
найсуттєвішою ознакою їхнього права на землю. Тут варто зазначити ще одну
суттєву деталь: на тлі відсутності достатньої кількості земельних ділянок
для облаштування депортованих, мають місце численні випадки невикористання
або перепродажу земельних ділянок, призначених під будівництво житла.
Станом на 1 серпня 2005 року встановлено 56 таких випадків. Найбільше їх
(23) у Ялтинському регіоні .

Самовільне захоплення землі стало можливим і внаслідок не завжди
послідовних дій органів місцевого самоврядування, які нерідко узаконюють
самочинно збудовані будівлі на захоплених раніше ділянках.

За три останніх роки слідчими ГУ МВС України в Криму до суду направлено 19 кримінальних справ, порушених за ст. 356 КК України за 28 фактами самовільного захоплення земельних ділянок. Проте в подальшому Апеляційний суд… повернув ці справи до прокуратури АР Крим як такі, що порушують послідовність цієї категорії справ.

Крім того, заходи, що вживають правоохоронні органи автономії у боротьбі проти свавілля у розв’язанні земельної проблеми, мають виключно правовий характер, оскільки йдеться переважно про винесення протестів на незаконні рішення органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування.
Фактичне ж повернення незаконно відчужених земель, згідно з чинним
законодавством, не входить до функцій правоохоронних органів. Як правило,
такі рішення правоохоронців повинні ще знайти підтримку суддів. І тут
виникає багато колізій: чи були ці захоплені земельні ділянки включені до
складу земель державної або комунальної власності, чи була раніше визначена
категорія їх використання, чи є в наявності земельно-кадастрова
документація у того чи іншого населеного пункту… За таких обставин
прокуратурою автономії направлено голові Ради міністрів Криму А. Матвієнку
перелік вже задоволених протестів прокуратури на незаконні рішення місцевих
органів влади й управління та органів місцевого самоврядування про
виділення земель з пропозицією прискорити роботу підпорядкованих уряду
автономії органів щодо обов’язкового повернення таких земель у державну та
комунальну власність.

Як бачимо, врегулювання питання про використання землі вимагає серйозного законодавчого підкріплення. На думку правоохоронців Криму, вже давно назріли такі доповнення до чинного законодавства, як кримінальна
відповідальність посадових осіб і громадян за самовільне зайняття земельної
ділянки та самовільне будівництво, встановлення чіткого контролю за
цільовим використанням виділеної землі, визнання земель Південного
узбережжя Криму, які використовуються для оздоровчого та рекреаційного
призначення як цінні землі, законодавче визначення категорій осіб, які
мають право на безплатне одержання земельної ділянки, встановлення єдиного
порядку визначення та відшкодування збитків від самовільного захоплення
землі тощо. Одне слово, тільки каральними методами проблему використання
землі на Кримському півострові не розв’язати. Тут необхідно створити
систему законів, які б звели нанівець будь-які спроби усіх, хто ще плекає
надію на самовільне захоплення хоча б одного квадратного метра дорогоцінної
кримської землі.

Олександр КУЛИК, “Урядовий кур’єр”