Громадянам земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються з земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території відповідної ради в розмірі земельної частки (паю). У разі відсутності на території ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Але право власності на землю виникає лише після отримання державного акта на право власності на землю. Цей документ вказує точне місцезнаходження та розмір вашої земельної ділянки.

Що стосується розмірів плати за видачу державного акта, то вона визначена постановою Кабміну від 1 червня 1999 р. N 934. Плата за видачу державного акта на право власності на землю включає: вартість робіт і матеріалів, використаних на виготовлення бланків державних актів на право власності на землю, а також витрати на їх транспортування, облік і зберігання в розмірі 12 гривень за бланк; вартість заповнення бланка державного акта на право власності на землю у розмірі 17 гривень. Оплата проводиться в готівковій або безготівковій формі і вноситься на рахунок відповідного місцевого державного органу земельних ресурсів.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом. Також, згідно з наказом Держкозему від 12.08.2004 N 264, затверджено граничні розміри плати за виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок (без податку на додану вартість):

а) для ведення особистого селянського господарства – не більше 150 гривень (якщо особисте селянське господарство розташоване на двох земельних ділянках, застосовується коефіцієнт 1,1, на трьох – 1,2, на чотирьох і більше -1,4);

б) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва – не більше 176 гривень;

в) для ведення садівництва, будівництва індивідуальних гаражів – не більше 132 гривень.

Ірина МаЧуська,
юрист.

P. S. 20 січня ц. р. прийнято Закон “Про захист конституційних прав громадян на землю”, який передбачає, що вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України, крім зазначених вище випадків, не може перевищувати дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До набуття чинності цього закону (після його публікації) в Україні діятимуть правила, зазначені в цьому матеріалі.